7 грудня (24 листопада за старим стилем) Православна Церква згадує пам’ять святої великомучениці Катерини. Студенти, філософи, проповідники вшановують святу Катерину як свою небесну покровительку. Свята Катерина народилася в Олександрії у другій половині третього сторіччя. Вона була дочкою правителя Олександрії Конста і відзначалася світлим розумом, ученістю і красою. Багато знатних женихів бажали одружитися з нею, а мати і рідні умовляли її погодитися на шлюб. Але Катерина зволікала і говорила: «Якщо хочете, щоб я вийшла заміж, то знайдіть мені хлопця, подібного до мене красою і ученістю».
Одного разу мати Катерини, таємна християнка, повела дочку до свого духовного отця за порадою. Старець сказав дівчині, що знає юнака, який перевершує її в усьому. Потім він дав їй ікону Пресвятої Діви і пообіцяв, що вона допоможе їй побачити незвичайного Жениха. 
У найближчу ніч явилося Катерині у сні, що Небесна Цариця, оточена ангелами, стоїть перед нею і тримає на руках Отрока, сяючого як сонце. Марно намагалася Катерина поглянути на Його обличчя: Він відвертався від неї. «Не зневажай Твого створіння, — благала Божа Мати свого Сина, — скажи їй, що вона повинна зробити, щоб побачити Твоє світле лице». «Хай вона повернеться до старця і дізнається від нього», — відповів Отрок.
Як тільки настав ранок, Катерина поспішила до старця, припала до його ніг і просила у поради. Старець детально пояснив їй істину віру, розповів про райське блаженство праведників і про загибель грішників. Діва повірила в Ісуса Христа як Сина Божого і прийняла святе хрещення. 
Коли Катерина з оновленою душею повернулася додому, вона довго молилася, дякуючи Богу за милість, надану їй. Заснувши під час молитви, вона знову побачила Матір Божу. Тепер Божественний Отрок прихильно поглядав на неї. Пресвята Діва узяла праву руку дівчини, а Отрок надів їй дивний перстень, сказавши: «Не знай жениха земного». Катерина зрозуміла, що з цієї миті вона обручена Христу і прокинулася з ще більшою радістю на серці.
Незабаром до Олександрії прибув Максиміан (286-305 рр.), співправитель імператора Діоклетіана. Якраз у ці дні в Олександрії відбувалися бурхливі язичницькі гульбища. В жертву язичницьким богам приносили не тільки тварин, але й сповідників віри Христової. Свята Катерина, користуючись своїм знатним походженням, звернулась до імператора, заступаючись за них. Щоб переконати знатну римлянку та інших християн, імператор наказав скликати п’ятдесят найосвіченніших мужів імперії. Свята відвертістю своїх переконань і доказів навернула їх у християнство. Всі вчені за наказом імператора були вкинуті у вогнище
Потерпівши невдачу на інтелектуальному поприщі, Максиміан, проте, не відступив від свого наміру переконати Катерину. Призвавши її, він прагнув спокусити її подарунками, обіцянками почестей і слави. Але Катерина залишалася непідкупною.Максиміану довелося на короткий час відлучитися з міста. Його дружина, цариця Августа, що багато чула про мудрість Катерини, побажала побачити її. Зустрівшись і поговоривши з Катериною, Августа увірувала в Христа і прийняла християнську віру.
Коли Максиміан повернувся до Александрії, він знову послав за Катериною. Цього разу він зняв маску доброзичливості. Катерина була піддана численним тортурам, але не переставала сповідати себе християнкою. Одним із знарядь тортур, що стали символом святої Катерини були, описані в її житії, колеса з численними ножами: «Накажи влаштувати на одній осі чотири дерев'яні колеса, а по них навколо набити різні залізні вістря: два колеса хай повертаються в праву, а два в ліву сторону; по середині ж їх хай буде прив'язана дівчина, і колеса, що обертаються, роздрібнять її тіло. Але раніше хай тільки покажуть ці колеса Катерині, щоб вона, бачивши їх, убоялася жорстокої муки, і підкорялася б твоїй волі; якщо ж і після цього вона залишиться в колишній завзятості, — те хай прийме болісну смерть».
Ці колеса, згідно житію, були зруйновані ангелом , що зійшов з неба і позбавив Катерину від мук. Побачивши це чудо, імператриця Августа і царедворець Порфирій з двома стами воїнами перед всіма ісповідували віру в Христа і були страчені. Максиміан знову намагався облестити святу, запропонував їй одруження, але знову отримав відмову. Свята Катерина твердо сповідала вірність своєму Небесному Жениху Христу за що їй стяли голову. За переказами, з рани замість крові витекло молоко. Це відбулося 24 листопада (7 грудня) 307 року. 
Після страти святої Катерини тіло її зникло. За переказами, воно було перенесене ангелами на вершину найвищої гори Синаю що тепер носить її ім'я. Три століття опісля, в середині VI століття монахи монастиря Преображення, побудованого імператором Юстиніаном, підкоряючись видінню, піднялися на гору, знайшли там останки святої Катерини (голову і правицю), упізнали їх за перстенем, який був даний їй Ісусом Христом, і перенесли мощі в церкву у куфоліконабазиліку.